Про дитячі істерики/виснаження/фрустрації/маніпуляції

Дитячі істерики є характерні майже для кожної дитини і головне для батьків уе знати як допомогти дитині і собі, коли дитина має істерику. Вони характеризується сильною, неконтрольованою виразністю емоцій, переважно страхом, тривогою або роздратуванням. Це стан, який супроводжується різкими змінами в поведінці, фізіологічними реакціями, а також втратою здатності контролювати свої емоції та поведінку.
⠀
Форми прояву⛳
⠀
📍Фізичні симптоми: здавлювання грудей, дихальні труднощі, тремтіння, непритомність.
⠀
📍Поведінкові симптоми: крики, плач, агресивні або навпаки надмірно покірливі реакції.
⠀
📍Психологічні симптоми: втрата здатності до раціонального мислення, амнезія або тимчасова нездатність сприймати навколишній світ.
⠀
⛳Істерика — у часовому вимірі має три стадії: до, під час, після.
⠀
📍• Стадія “до”, ситуації, події, які певним чином впливають на поведінку дитини, дитина стає надто роздратованою, засмученою, виснаженою і в результаті того, що не може справитися з даним станом/емоцією/почуттям починається власне прояв істерики.
Дії: формування режиму дня, введення сенсорної дієти, контроль рівня втомлюваності, формування ритуалів заспокоєння, введення
візуального розкладу, робота на випередження, тобто передбачення подій, які розбалансовують дитину.
⠀
📍• Стадія “під час”, коли власне істерика і дитина частково контролює або не контролює свій стан.
⠀
Дії: створення безпечного середовища для дитини та інших. Присутність поряд, але мінімізація прямого впливу (просити пояснити стан, підіймати дитину, якщо вона лежить на підлозі, заохочувати встати і тоді щось отримає, переключати). Не ігнорувати!
⠀
📍• Стадія “після”, коли активна фаза істерики проходить, дитина з допомогою дорослого відрегульовує свій стан і перебуває в спокійному стані.
Дії: можливе обговоення ситуації, робота над навчанням ритуалам заспокоєння, створення індивідуальної соціальної
історії чи психотерапевтичної казки про істерики.
Істерика це стан, який ми бачимо, адже в дитини змінюється поведінка, фізіологічні показники, емоції.
Проте істерика може бути наслідком виснаження, фрустрації чи маніпуляції ⬇️
⠀
📍ВИСНАЖЕННЯ, може бути
🔹️ емоційне, коли дитина отримала надміру емоцій високої інтенсивності. Наприклад, після дня народження, коли наче все було чудово і дитина хоче продовжити ще святкувати, але вона прожила емоції сильної інтенсивності в значній мірі або велику кількість різноманітних емоцій і як результат не може відрегулювати їх, прожити і контролювати і в дитини трапляється істерика.
🔹️ сенсорне — пов’язане з надмірною кількістю стимулів, які сприймає дитина в певний проміжок часу, особливо якщо у дитини є особливості обробки інформації, гіпер або гіпочутливості.
🔹️ тілесне, в результаті тілесної перевтоми, наприклад, коли рівень тілесного навантаження не відповідає індивідуальній нормі дитини. Наприклад, під час походу або на тренуванні.
Тілесна втома має виражений взаємозв’язок з сенсоним виснаженням.
⠀
🍀 Як діяти?
Створити безпечне середовище, мінімізувати наявність сенсорних та емоційних стимулів, створити сенсорну дієту, притримуватися режиму дня.
⠀
📍ФРУСТРАЦІЯ
Розчарування високої інтенсивності або роздратування, яке викликане тим, що дитина щось хоче, але це неможливо або те, що відбувається суперечить переконанню і сприйняттю дитини. Тобто виникає, коли дитина не може досягти своїх цілей або задовольнити свої потреби, виконати завдання, має обмеження, які накладають дорослі або існує невідповідність очікувань і реальності.
⠀
🍀 Що робити?
Залишатися поруч і створити безпечне середовище як фізичне, так і емоційне. Витримувати кордон, якщо наявна потреба (наприклад, дитина захотіла різати ножицями, тому що їй це завжди дозволяли, а саме цими не можна (надто гострі, зламані чи ін), тоді ножиці не даємо, витримуємо кордон, що цими не ріжемо). Проживати емоції дитини, надаючи підтримку стільки, скільки треба. Не переключати на мультики чи види діяльності які зацікавлять дитину.
⠀
📍 Фрустрація відрізняється від маніпуляції тим, що трапляється неочікувано, має дуже сильну інтенсивність. Маніпуляція має передбачуваність та закономірності.
📍МАНІПУЛЯЦІЯ
Це спланована поведінка для досягнення бажаного результату і направлена на те, щоб у іншої людини виник сором, страх або відчуття провини. Може бути усвідомленою або неусвідомленою, коли людина обирає такий спосіб взаємодії, тому що не знає/ не навчилася/ не вміє комунікувати та виражати свої потреби іншим способом.
Прояви маніпуляції: дитина може кричати, плакати, лягати на підлогу, не мати можливості регулювати свій стан і потребувати допомогу.
⠀
🍀Як діяти?
Бути поруч, не ігнорувати. Витримувати кордон, проживати негативні емоції, надавати сенсорну і емоційну підтримку. Якщо можливо, то пропонувати рішення за зразком «можна — не можна — можна». Тобто «ти можеш стрибати на м’ячі-на дивані сидимо, не стрибаємо-стрибати можна на м’ячі». Якщо дитині емоційно важко сприймати частку «не, не можна», то при формулюванні уникати її.
⛳ Нейропсихіатр Деніел Сігел порівнює процес дозрівання мозку з будівництвом 2-поверхового будинку.
🔹️ На першому поверсі знаходиться стовбур і лімбічна ділянка. Ці відділи відповідають за базові функції і сильні емоції. Це як перший поверх будинку, де задовільняються основні потреби сім’ї. Нижній поверх добре розвинутий уже при народженні.
🔷️ Верхній поверх — це кора великих півкуль. Цей поверх дає більш повне уявлення про навколишній світ, він більш
високоорганізований. Тут знаходяться ділянки, які відповідають за планування, прийняття рішень, контроль над емоціями, розуміння себе, мораль (префронтальна кора). Він знаходиться в стадії активного будівництва протягом перших років життя і продовжує формуватися до 25 років.
⛳ Функції, за які відповідає верхній поверх, включаючи планування, фізично недоступні маленькій дитині.
⠀
⛳ Коли 3-річна дитина плаче, тупає ногами, коли їй не дали цукерку, це значить, що вона просто хоче цукерку. І більше нічого. Раціональні пояснення до її кори не доходять, бо діти не здатні утримувати в голові дві думки одразу. Коли дитина досягне 5 -7 річного віку і її кора буде достатньо зрілою, в неї з’явиться можливість до планування і маніпуляцій.

Тоді в дитини розвивається префронтальна кора і поступово прийде можливість урівноважувати емоції, мислити раціонально, бути здатною до аналізу.